Державний архів друку ― головне сховище найбільш повного зібрання української друкованої продукції, документальної пам’яті України, справжньої скарбниці культури нашої епохи.

Час заснування архіву друку України на базі бібліотечно-архівного відділу датується 1917 р. "Зібрані в Бібліотеку-Архів видання збережуться для майбутніх істориків, які скористаються ними для вивчення сучасного життя України" йшлося в Акті-заклику Генерального Секретаріату Просвіти, опублікованому 28 листопада 1917 р. в "Газеті Гадяцького земства" стосовно організації бібліотечно-архівного відділу і при ньому Бібліотеки-Архіву для збереження друкованих видань.

24 січня 1919 р. було засновано Головну Книжну Палату в м. Києві, структурним підрозділом якої став Архівно-бібліотечний відділ.

Наказом Комісара по Головному Управлінню Мистецтв та Національної Культури від 18 лютого 1919 р. за № 20 запропоновано Архівно-бібліотечному відділу приступити до формування Головної Книжної Палати. А згодом наказом від 26 лютого 1919 р. за № 36 Архівно-бібліотечний відділ був тимчасово перетворений в Архівне управління, а його Бібліотечна секція увійшла до складу Головної Книжної Палати як її четвертий відділ — Бібліотечне управління.

27 червня 1922 р. згідно з постановою Ради Народних Комісарів УСРР організовано Українську книжкову палату (УКП) у м. Харкові, одним зі структурних підрозділів якої став Архів друку. У тому ж році колектив УКП, ще зовсім невеликий (спочатку 20, потім 10 і навіть 7 співробітників), зібрав, зареєстрував і бібліографічно опрацював 3939 книг, 417 назв і 1022 номери журналів за 1917––1921 рр.; 1015 книг, 168 назв і 762 номери журналів за 1922 р.

Упродовж наступних двадцяти років співробітники УКП опрацювали десятки тисяч примірників друкованих видань. Обсяг цієї роботи весь час збільшувався у зв'язку із зростанням випуску творів друку.

У роки Великої Вітчизняної війни співробітники Книжкової палати встигли вивезти в Уфу (Башкирія) тільки каталоги, фонди залишилися в окупованому м. Харкові. З вересня 1941 р. і майже до кінця 1943 р. було припинено реєстрацію українських друкованих видань.

У листопаді 1943 р. Книжкова палата УРСР відновила свою діяльність. Було вжито заходів щодо ліквідації лакун у реєстрації друкованої продукції за період 1941––1943 рр.

У 1945 р. зібрано, зареєстровано й описано назв: книг –– 991, журналів –– 51, газет –– 858, що вийшли у світ під час війни.

У післявоєнні 1946––1966 рр. було випущено 117 363 книги і брошури тиражем 2 млрд примірників. Тільки за 1966 р. видано 7486 книг тиражем близько 110 млн примірників. У порівнянні з 1940 р. це становить 150,5 % за назвами і 207,8 % за тиражем. У 1966 р. Україна видала майже стільки книг, скільки їх випущено було в усій царській Росії у 1913 р. Книги українською мовою становили за той рік 76 % від загальної кількості видань.

З 1990 р. Книжкова палата України знаходиться у м. Києві. Фонд Державного архіву друку на той час нараховував 10 837 441 примірник, його перебазування відбувалося упродовж кількох років.

Нині Державний архів друку — єдиний найбільш повний фонд друкованої продукції України.

Функції Книжкової палати України щодо комплектування і збереження фонду Державного архіву друку закріплено ст. 27 Закону України "Про видавничу справу" від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. № 1345-р повний і недоторканий фонд всіх видів випущених видань Державного архіву друку Державної наукової установи "Книжкова палата України імені Івана Федорова" внесено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.

Фонд

Фонд Державного архіву друку віддзеркалює унікальні писемні джерела, довічно зберігаючи один примірник усіх видів друкованих видань, виданих на терені України, починаючи з 1917 р. Він якнайкраще відображає всі зміни суспільного життя, його найважливіші історичні віхи, минуле і сучасне нашого народу: визвольний рух і революційні події, громадянську і Велику Вітчизняну війни, роки репресій, формування національної свідомості, етапи розвитку суспільства й держави, розбудову незалежної України.

Фонд Державного архіву друку –– упорядковане зібрання друкованих видань, що формується на основі обов'язкового примірника згідно із Законом України "Про обов'язковий примірник документів". Державний архів друку зберігає: неперіодичні видання (книги, брошури, автореферати дисертацій, картографічні, нотні, образотворчі, текстові аркушеві), періодичні та продовжувані видання (газети, журнали, бюлетені тощо).

Щорічно до архіву надходить понад 155 тис. од. друкованої продукції, інформацію про які відображено в державних бібліографічних покажчиках ("Літописах…").

Фонд Державного архіву друку надзвичайно багатий за змістом і різноманітний за видами. Особливо повно зібрана українська книга, яка представлена виданнями класиків української літератури, зокрема творами Т. Шевченка. В Україні вони видавалися понад 400 разів, серед них ― перші видання радянського часу: "Великий льох", "Кавказ", "Сон", "Заповіт", "Царі", "Кобзар" за редакцією В. Доманицького.

Значне місце займає літературна спадщина Івана Франка, яка представлена 480 книгами, М. Коцюбинського ― 330, Лесі Українки ― 125, багатьма творами Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, драматичними творами М. Старицького, а також виданнями П. Тичини, М. Рильського, О. Гончара, В. Сосюри, А. Малишка, М. Бажана, В. Стуса, Б. Олійника, Г. Чубач та інших українських майстрів слова.

Зберігаються видання класиків російської літератури О. Пушкіна, Л. Толстого, А. Чехова, М. Шолохова, В. Маяковського, перекладені на українську мову твори зарубіжних письменників: В. Шекспіра, Ф. Шіллера, А. Франса, Ф. Стендаля, О. Бальзака, Ч. Діккенса, Гі де Мопасана тощо.

Цікавий фонд наукової літератури, важливою складовою якого є дослідження і монографії видатних учених, зокрема, твори С. Єфремова, А. Кримського, М. Туган-Барановського, М. Грушевського, Д. Багалія, Є. Патона, В. Глушкова, О. Богомольця.

Увесь універсум знань охоплює фонд довідкової літератури, зокрема це "Словник української мови" Б. Грінченка — 1927 р., "Словник української ентомологічної номенклатури" І. Щоголіва ― 1919 р., довідник "Вся Україна" ― 1925 р., "Словник технічної термінології" Д. Шелудька ― 1928 р. та сучасні енциклопедичні видання з різних галузей знань.

Чільне місце займають офіційні видання, зокрема "Сборник важнейших декретов и распоряжений". ― К., 1922; "Збірник чинних постанов Народного Комісаріата Юстиції" за 1919—1927 р., а також закони незалежної України.

Великий інтерес для науковців і тих, хто цікавиться історією нашої держави, становить унікальний фонд так званого спеціального зберігання (спецфонд), що складається з видань 1917—1976 рр., вилучених з книгозбірень нашої країни та знищених з ідеологічних міркувань. У Книжковій палаті України цей фонд зберігся цілісним і не розпорошеним. Він представлений підручниками з української мови і літератури, книгами з історії, економіки, різноманітними словниками, літературою художнього, релігійного характеру, прозою і поезією репресованих митців, зокрема, В. Підмогильного, Г. Косинки, Є. Плужника, М. Зерова та багатьох інших, а також програмами, статутами, резолюціями з’їздів, промовами деяких політичних діячів.

Не менш цікавий фонд дитячої літератури та творів для молоді, де зберігаються рідкісні видання 1917—1919 рр., зокрема українські народні казки, казки Андерсена, братів Грімм, повісті Р. Кіплінга, Г. Бічер-Стоу, Е. Золя та інших.

У Державному архіві друку широко представлена періодика, яка належить до тих джерел, які найбільш швидко і оперативно висвітлюють суспільні, економічні, наукові, культурні події й є одним з найцікавіших, найнеобхідніших видів друкованої продукції.

Бібліографічною рідкістю стали і мають неабияку культурну цінність газета "Земля і воля" (1917), журнали: "Вісник державних законів для всіх земель Української Народної Республіки" (1919), "Наше минуле" (1918—1919), "Нова громада" (1923) та багато інших.

Нотні видання знайомлять нас із зібранням музичної спадщини українських композиторів: М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича, а також творами сучасних композиторів Г. Майбороди, І. Шамо, О. Білаша, Л. Дичко та ін.

Справжньою перлиною Державного архіву друку є фонд образотворчих видань, в якому зберігаються портрети видатних діячів політики, науки, культури, альбоми художніх музеїв країни, репродукції творів художників, скульпторів. Особливе місце в цьому фонді належить зібранню образотворчих плакатів.

Фонд картографічних видань представлений картами України та її областей. За допомогою цих видань можна простежити всі територіальні зміни, які відбувалися в нашій країні: старі й нові назви областей, населених пунктів, приєднання до України західних областей.

Державний архів друку зберігає текстові аркушеві видання, а саме: плакати, афіші, листівки, гасла, оголошення. Це найбільше зібрання видань цього виду в Україні й надзвичайно цікаве за змістом, зокрема зберігаються накази, звернення, листівки уряду Української Народної Республіки, датовані 1918—1919 рр. за підписами В. Винниченка і С. Петлюри; листівки років Великої Вітчизняної війни; афіші українських театрів, симфонічних, джазових, фольклорних колективів, циркові, спортивні; афіші українських і зарубіжних кінофільмів із зазначенням прізвищ митців, які створили цей фільм. З усіх видів друкованих видань аркушеві видання найменш вивчені і висвітлені в українській бібліографії.

У Державному архіві друку зберігаються видання, надруковані шрифтом Брайля (книги, підручники, журнали).

Склад фонду Державного архіву друку станом на 01.02.2014 року

Вид видань	Отримано у 2013 р. (друк. од)	Загальна кількість (друк. од)
Книги і брошури	26 601	988 330
Службова	263	6 312
Групова	882	26 357
Автореферати дисертацій	7 960	55 840
Газети	93 978	10 527 353
Журнали, бюлетені тощо	15 129	358 014
Нотні	217	19 940
Образотворчі	557	88 286
Картографічні	275	3 639
Текстові аркушеві	278	1 951 745
Електронні	116	453
*Всього*:	*146 256*	*14 026 269*

На початок сторінки

Наукова діяльність

Наукова діяльність Книжкової палати України щодо збереження та розроблення фонду Державного архіву друку спрямована на:

● вивчення фонду, тематичні дослідження його документів:

– бібліографічний покажчик відсутніх у фонді Державного архіву друку неперіодичних і періодичних видань (1917—1918 рр.);

– бібліографічний покажчик книжкових, періодичних і продовжуваних видань 1919––1920 рр., відсутніх у фонді
Державного архіву друку;

● розроблення довідково-пошукового апарату до фонду;

● переведення на електронні носії історичної частини фонду;

● заповнення лакун у фонді:

– список видань або копій видань, якими поповнено фонд Державного архіву друку у 2010 році;

– список видань або копій видань, якими поповнено фонд Державного архіву друку у 2011 році;

● встановлення даних видань, які не мають вихідних відомостей;

● розроблення інструктивних та методичних матеріалів щодо збереження фонду:

– інструкція щодо консервації видань;

● співпраця з науковими установами України: участь у конференціях, семінарах з питань збереження друкованих видань.

За матеріалами фонду Державного архіву друку співробітниками Книжкової палати України підготовлено ряд публікацій.

Послуги

Відділ Державного архіву друку надає безоплатні послуги:

● згідно з Законом України "Про прокуратуру", ст.8 "Обов’язковість виконання вимог прокурора", статистична та інша інформація або їхні копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого;

● згідно з Законом України "Про обов’язковий примірник документів", ст.9 "Права виробників документів щодо направленого ними обов’язкового примірника документів", виробники мають право на безоплатне отримання фактографічних даних щодо документів, які зберігаються одержувачами документів, та їхнє тимчасове використання з виробничою метою;

та платні послуги (готує довідки):

● тематичні (перелік документів, релевантних тематичному запиту);

● фактографічні (відповідь на разовий запит користувача, що містить фактографічні відомості: хронологічні, біографічні, статистичні);

● на замовлення фізичних осіб щодо засновників періодичних видань в редакціях яких вони працювали (на вимогу пенсійного фонду).

Користуватися виданнями фонду Державного архіву друку можна на підставі особистої заяви або листа від провідної наукової установи та довідки від обласних бібліотек України, Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського про відсутність необхідних видань в їхніх фондах.

Послуги надаються з письмового дозволу директора Книжкової палати України. Використання обов’язкового примірника видання поза межами Книжкової палати України заборонено.

На початок сторінки