У другій розвідці Л. В. Дояр проаналізовано книги та періодику України 1929—1945 рр.

Оскільки хронологічні межі праці охоплювали роки Другої світової війни (1939—1945), то в коло дослідницьких інтересів потрапили й деякі закордонні друки, що зберігаються в Книжковій палаті України. Це, зокрема, колективна монографія в редагуванні Володимира Кубійовича, видана в Кракові в 1942 р., низка праць Академії Наук Української РСР, виданих в Уфі впродовж 1942—1943 рр. під час її перебування в евакуації в Башкирії.

У другій книзі також досліджено спогади українського каменяра С. Шапіро, що брав участь у спорудженні Мавзолею В. І. Леніна; меморати очільників радянського партизанського руху П. Вершигори, С. Шоліна; фронтові публікації, архівні документи та матеріали епістолярного жанру.

Суспільна затребуваність історичної документалістики, літератури "нон-фікшн" забезпечила цьому напряму домінантне становище під час виконання завдань проєкту "Документальна пам'ять України".

Вміст зазначених творів друку досліджувався методом контент-аналізу та відповідно до сучасних методологічних підходів і принципів, що передбачають зваженість, об'єктивність, всебічність й історизм. Спираючись на останні, було акцентовано актуальні наукові констатації столітньої давнини, реконструйовано маловідомі події та деталізовано їх перебіг, встановлено раніше невідомі факти й достатньо вагомі персоналії.

У третій книзі, що охоплює 1946—1964 рр., авторка продовжила низку своїх досліджень, що ґрунтуються на документах з фонду Державного архіву друку Книжкової палати України. Залишився незмінним і дослідницький підхід — застосовуючи метод контент-аналізу проведено порічний аналіз книгодруків та періодики, що виходили на теренах України в зазначений період.

Родзинкою четвертої книги з серії "Документальна пам'ять України" стало залучення матеріалів фонду образотворчих видань, що зберігаються в сегменті 1953 р. і віддзеркалюють події доленосного для СРСР року, який після смерті Йосипа Сталіна поділив радянську історію буквально навпіл: за життя тирана панував режим жорсткого тоталітаризму, а після його кончини розпочалася лібералізація, яку тепер називають хрущовською "відлигою".

Специфічним сюжетом цього видання стало залучення матеріалів внутрішнього відомчого архіву Книжкової палати України, завдяки якому авторка дослідила методичну складову роботи науковців і співробітників установи. На підставі опрацьованих джерел, датованих 1946—1964 рр., прослідковано діяльність Методичної ради Книжкової палати України, проаналізовано процеси, пов'язані з реалізацією проєкту бібліографії української книги, змінами в складанні порічного систематичного каталогу, затвердженням україномовних стандартів у бібліотечній справі та бібліографії. Проведене дослідження дало підстави стверджувати, що впродовж повоєнного двадцятиріччя Книжкова палата України відігравала серйозну роль у розвитку всесоюзної бібліографії.